Форум поезії
*Дощ*
автор: sehrg kharchuk
Улюблену куртку одіти
І вийти у темінь нічну
Долонями гладити вітер
І слухати дощ я почну
Дивитись як плавають хмари
Як блискавки тішаться в них
Думками зануритись в чари
Громів справді добрих, не злих
Просякло повітря духами
Дерев, і землі, і дощу.
Що завтра душа буде з нами?
Лети, тебе нині пущу.
*Кроки*
автор: sehrg kharchuk
Твої неспішні кроки
Проходять через роки
Не зупиняйся доки
Над головою неба синь.
Ти підіймаєш листя
Навкруг вечірнє місто
Тобі вдяга намисто
Моє майбутнє не покинь.
*Життя*
автор: sehrg kharchuk
Я сказав, що було недосказано,
Хай ще тиша продовжить розмову,
Малюватиму далі я твій ескіз -
До старих рис знаходити нові.
Цей колодязь до смерті глибокий -
В нім зоря лиш одна помістилась.
Зачерпаю і п'ю з нього воду...
Щоб ця казка і далі так снилась.
прямі лінії
автор: piotr szreniawski
переклад: спокій
ти видумаєш систему
страшнішу ніж прекраснішу
в якій кожна дівчина
буде лише матір'ю
а кожен хлопець
запліднюючим
ти знайдеш принцесу
вона підійде до тебе і змінить думки
усе стане далеким
навіть час який не може втекти
прямі лінії не паралельні
паралельні лінії не прямі
не домінуватиму
не існуватиму
чари зникнуть як запах її парфум
на твоїй сорочці
самотність для того встановлено
щоб ти не був впевненим в свому існуванні
шалені в програші
нормальні несвідомі
я цегла бруківки
автор: piotr szreniawski
переклад: спокій
я цегла бруківки
шестигранна повна сил
маю незмінне товариство
думки і почуття
я кулька граду
в спекотну погоду
змінююсь падаючи
на сповнення бажань і порятунок
я пророцтво заповідь
бур'яни усміхаються до мене
подарую оберемок квітів без назви
морям та людям
чому я дерево
що зносить вгору гнізда і стримує вітри
чи дім або вулиця
не є тривалішим пам'ятником
в будинку я відкрию кінотеатр
запрошу старців дітей і солдат
а решті підкажу вулицю
вулицю яка творить світ і веде до нього
вони
автор: piotr szreniawski
переклад: спокій
ми мінус ти це я
було гарно коли ми грали разом
відокремивши приватне від функції
я прямую додому
автор: німа
Автобуси, станції метро, головні вулиціТам ти не існуєш
Натовп без душі
Різні мільйони людей
Чужа і одинока ти губиш надію
Як тільки стає темно спалахи світла і ніякого руху
Швидкий як вітер і ніякого звуку
"Як ти?"
"Прошу? я померла кілька хвилин тому,
Задайте питання вірно"
Автобуси, станції метро, головні вулиці
Чи так завжди буде?
Ще раз двері відинилися
Може вже моя черга зійти?
Самотня і чужа серед людей без почуттів
не стій на скляних мостах
автор: німа
Все пропаде,А лишиться моє вікно
Я буду знати,
Що можна вийти надвір,
Коли по Землі
Просто вимкнуть світло,
Я буду радіти
Що можна відкрити очі,
Коли не буде скляних мостів
Я буду знати
Що є таке місце
Де ще можна літати а коли прийде час
В якому вистачить місця не всім
Я буду знати що вже пора
Сказати тій
Що завжди, мовчала в тіні моїх слів
"dream, baby, dream
тільки не ходи по скляних мостах"